Не читайте поезію в голос…
Якщо це не покращує тишу,
Справжні рими, неначе той космос,
Де боги мовчки зорі колишуть.
Де ні звуку, ні зайвого руху,
Де і вічність готова страждати,
Одягнувши для більшого смутку,
Із сузір’їв вмираючих, шати.
Справжні рими читають лиш мовчки,
Пропускаючи все через душу…
Вони ніби весняні листочки,
Що у квітні обліплюють грушу.
Вони наче трава із під снігу,
Прориваються мовчки, щоб жити..
Ті слова, що поет зронив в книгу,
І без звуків, спроможні любити…
Тільки в тиші захована справжність,
Алгоритм почуттів і відносин,
Голос може додати лиш важність,
Тимчасових, для когось, емоцій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2024
автор: Ярослав Ланьо