***
Спить вагон, палає газ,
Поїзд мчить, уносить нас.
Нескінченна даль рівнин,
Місяць нагорі сумний.
З півдня - в край, де сніг і мла,
Мчать покійників тіла.
Місяць гляне у вікно:
Тільки - мертвим все одно.
Оригинальный текст:
***
Спит вагон, мерцает газ,
Поезд мчит, уносит нас.
Бесконечна даль полей,
Месяц горестный над ней.
С юга, с юга – в мир снегов
Мчится поезд мертвецов.
Смотрит месяц к нам в окно,
Только - мертвым все равно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003073
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 14.01.2024
автор: Андрей Шталь