Пам'яті свого однокласника Поліщука Олександра -
світлої, доброї, чуйної, добропорядної людини
присвячую:
Він мав безмежно добру душу,
Яку по краплі роздавав
Знайомим, рідним, близьким, друзям –
Усім як міг допомагав.
Він був зразковим чоловіком
Для жінки Галі та дітей,
Мабуть, найкращим в світі батьком
Й добропорядним для людей.
Його любили й шанували:
І на роботі, і в селі,
При зустрічі не обминали -
Для всіх знайде він час і слів.
Але ніщо не довговічне
І Божа воля є на те:
Щось ідеальне, чисте, ліпше,
То Бог й на небо забере.
І він як світлий той промінчик
Безгрішним в небо відійшов,
Щоб для душі уже навічно
Мир й спокій у Раю знайшов.
А Райгородок в глибокій тузі –
Погасла Сашина зоря.
В скорботі жінка, діти, друзі..
Свічки несуть до вівтаря.
Його життя як світлий промінь,
Який пронісся по землі
І будуть люди вдячні долі,
Що був він в їхньому житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2024
автор: Ольга Калина