"Велика" країна "маленьких" людей.
Багато пихи - а по суті - лакей...
Паплюжать сусідів, сміються зі злом.
Царю - кегебісту кивають чолом.
Крадуть у сусідів культуру, дітей,
Брехня, плагіат - сутнісь іхніх ідей.
"Купують" слабких, до наживи охочих -
Аж очі блищать,
Безсоромні їх очі...
Диванні експерти з пивним черевцем
Готові нас зжерти - ковтнути живцем.
Історики всі, патріоти, святі -
Вже німби на себе вдягли золоті.
Відчули себе хазяями планети,
Примруживши око в диму сигарети.
Поради дають, зверхньо дивляться всі -
Самі Гулівери у повній красі.
І совість, і сумнів запхали в куток,
Засліплені світлом кремлівських зірок.
Бо "знають не все", і "не все однозначно" -
Від свори своєї відбитися лячно.
Там легко сховатись за гаслом крикливим.
І точно по Оруелу - всі "щасливі".
Готові затиснути пояс сильніше,
Хоч дехто від того ледь жевріє, дише.
Але переповнює велич пихата,
Хоч світла нема й перекошена хата.
І ненависть...
Ненавісь наче смакують -
Нічого не бачать, нікого не чують.
Спотворена сутність людскої природи.
Чи штучно з'явились моральні уроди? -
Не ждіть каяття:
"Ми ж пухнасті, біленькі -
Від нас щось залежить?
Ні - люди "маленькі"...
12.01.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2024
автор: Наталі Рибальська