Ти крадькома заглянув в мою душу,
Збентежив її сонну, зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Із цих казкових нездіисненних снів.
Вона в тумані мріиливому спала,
На вітті тихому гоидалась у ві сні.
Вона не ждала и в думці не гадала,
Що з цього сну пробудеш ти її.
Ти соловеиком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віття обтрусив,
Промив їи очі співом солов"їним,
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили , дав кохання і наснаги,
Розворушив минуле забуття.
Розбурхав ті таємничі принади,
І знову я вернулась до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2024
автор: Надія Тополя