Зберігаємо таємниці,
Ховаємо в полах стілети.
Непроникні лиця,
Білі манжети.
Значки на лацканах і ранцях,
Довге волосся,
Повільні рухи.
Ми боги від вулиці Правди
До проспекту Науки.
Ми мітимо графіті мури,
Як сечею мітять собаки.
Біжи чужинець,тікай заброда -
Для тебе це горя знаки.
Музика у навушниках
Замість вітру в руїнах міста.
Не стій на шляху,
Опусти долі очі.
Бо ти - із м'якого тіста.
На звалищах і у підвалах
Ми маємо штаб-квартири.
Ми палимо ваші обридлі стяги,
Ми топимо їх в сортирах.
Не слухаєм старців огидних
Про давню війну казки.
Ми варимо їжу
На вогнищах з грошей
В старих солдатських касках.
Спимо, як тварини у прайдах,
Сплітаючись міцно тілами.
Як зробиться зимно -
Підкинь кілька Біблій
І пару десятків Коранів.
Ми любимо вільно і щиро,
Прощаємось завжди вчасно.
Скажи мені, старий,
Хіба це не вирій?
Хіба це життя не прекрасне?
Кохаємось так, як захочем.
Ніщо серед нас не зазорно.
Не так як, старий,
Нас навчає священник,
Закон, чи забуте порно.
Не треба нам ваших релігій.
Наш рай ми уже збудували.
Наш рай - наші люди,
Наш рай - наші діти,
І затишні наші підвали!
Старий, я сміюсь, коли плачеш
За світом брехні й мелодрами.
Ми мостимо мур
Золотими брусками,
Розпалюємо паспортами.
Самі ви, старі, розпалили
Всесвітнє багаття сторічне.
А потім тушили.
Невже ви рішили -
Лайн0 ваше буде вічним?
Голодний? Візьми скільки треба
Із наших фруктових плантацій.
Смакують ці фрукти
Не так, як безвкусні
В "щасливі" часи корпорацій.
Нам вистачить, аби прожити
Всього, чого лиш забажаєш.
Бери що потрібно -
Не замкнені двері.
Замків і запорів не знаєм.
Я спатиму мирно і міцно,
Прокинусь коли забажаю.
На сонце погляну,
Волосся погладжу
Тієї, яку я кохаю.
Я житиму день гордим й вільним.
А ввечері друзі і діти
Зберуться разом
І тоді заспіваєм
Осанну Кінцю Світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2024
автор: МАКСИМ САЛЬВА