Не заздри ти чужому щастю,
А власне віднайди
І усьому свому нещастю
Кінець враз поклади.
Того не досить лиш бажати,
А також говорить,
Як слід потрібно працювати,
Аби у щасті жить.
Нехай, можливо, праця дуже
У тебе нелегка,
Та з нею лиш минеться, друже,
Недоленька гірка.
Лиш нею ти її здолаєш,
Лиш нею, пам’ятай.
Якщо зусиль всіх докладаєш,
То покладеш їй край.
В тім навіть і не сумнівайся.
Це істина свята.
Для цього все роби, старайся,
І втілиться мета.
Якщо не нині, трохи згодом
Ти втілиш у життя
Її, ідучи певним ходом
У світле майбуття.
Коли ж зустрінеш перешкоди,
То їх усі долай,
Аби від них не мати шкоди
Великої украй.
Здолавши, далі йди поволі
І не спиняйся йти
Навстріч своїй щасливій долі,
Що прагнеш мати ти,
Для того, щоб із нею жити,
Допоки стукотить
У грудях серце, і робити,
Щоб гідний слід лишить.
Євген Ковальчук, 22. 10. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2024
автор: Євген Ковальчук