Гонять піну срібні хвилі
до потертих підошов.
Стиха згадуючи милу,
кровоточить серця шов.
Не втішає анітрохи
далини солоний шум.
Наче зморений мандрьоха,
в долі спокою прошу.
Занедужав я коханням
так безглуздо, так дарма –
Чую, душу увостаннє
ця роз'ятрює чума.
Лик до місяця прижмурив,
що з-за пруга приблудив.
Окроплю свою зажуру
шквалом буйної води.
[i]26.ХІІ.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2024
автор: Прозектор