Лягає осінь тихим раєм
На плечі і в душі моїй.
Думки, немов пташина зграя,
Диктують правила свої.
Вони про все, що є навколо:
І про красу, і про війну,
І як Земля долає коло,
Сховавши руху таїну.
І виколисуються мрії
Про те, що завтра нам гряде,
Як вижити наш люд зуміє,
Про Перемоги світлий день.
Про це не мріє лиш лінивий,
В кім ген байдужості живе,
Такий не буде і щасливим,
Хто має мислення криве.
Давно і осінь вже за рогом,
Поріг присипала зима.
Всіх: від малого до старого
В напрузі непростій трима.
Думки… Думки… Їх не спинити,
Допоки мозок мій живий,
І не перервуть їхні ниті
Ні довга ніч, ні день новий.
25.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2024
автор: Ганна Верес