Промінець осяяв далечінь,
час іти туди, де стиглі мрії,
дозріває у полях ячмінь,
син дрімає на руках Марії,
ллється пісня з материнських уст,
мальви цідять соковитий спадень*,
ще тебе згадає Златоуст,
буде і Ґоґота, і Великдень,
будуть і війна й голодомор,
небо дуже міцно сплющить очі,
кров стече у чашу на Кагор…
Поки ж спи в обіймах неньки, хлопче.
08.01.24р.
*Спадень – захід сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2024
автор: Микола Соболь