Вечір зірки витягав із кишені,
Місяць із сумом на землю дивився.
Місто все чорне. Дірки здоровенні
Там де стояли будинки. Вклонився...
Схлипнув, сховався безсило за хмари.
Вітер втискався і бився у груди
Стін і розвалин. Блукали примари
Щупальця пустки протягнуті всюди.
Вікон відкриті зіниці сльозились,
Сіру пащеку роззявили двері.
Світло здалека ледь-ледь мерехтіло
В купі уламків-дерев, що у сквері.
В небо дивився ліхтар сліпуватий.
Наче хребти переламані долі.
Місто Героїв - вівтар для розплати?
Світе, чому ти дозволив сваволю?
Чом ти не бачиш дітей домовини?
Знову ракети летять у домівки.
Стерли, як флешку, життя безневинні...
Скільки смертей вас пробудить? Ну скільки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2024
автор: Олеся Лісова