(Пам’яті поета-воїна Максима Кривцова, що загинув у російско-українській війні 7.01.2024.).
Він любив Україну,
Вірші їй дарував
Про калину в долині,
Де снаряд завивав.
Він любив Україну,
Усім серцем любив,
Де шрамами – руїни,
Котрі ворог робив.
Він любив Україну,
По-синівськи любив.
Серце рвалось-тремтіло
Від печалі-журби.
Він любив Україну,
Так як люблять матусь,
Трель в гаях солов’їну.
Обіцяв: «Повернусь…»
Але не повернувся…
Зачекався поріг…
Не зустріла матуся
Із вогненних доріг…
Кров’ю вмилася рима…
Обірвався рядок…
Затуманились димом
Хороводи думок…
Він любив Україну,
Бо її був дитям,
Щоб жила вона вільно,
На вівтар склав… життя…
Він любив Україну,
Її землю, людей.
Був поетом і сином…
В ніч зорею зійдЕ!
8.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2024
автор: Ганна Верес