Поплач, моя душа поплач...
І вилий море сліз із очей.
Довів тебе до сліз палач
Регоче із тебе фарисей.
Дурню нічо не докажеш
Хоч голову об стінку розбий.
Йому хліб медом помажеш
А він обгадить тебе лакей.
Ти проси в Бога розради.
Помолись "Отче наш "до ікон.
А він дасть добрі поради
Загоїть твої рани, біль, стон.
А хто кривдить свою матір
Батькові він честі не дає.
Того кусає лихий в хаті
Не , як людина , як звір жиє.
Поплач моя душа ...поплач,
Як плачуть малесенькі діти.
Ніхто не є суддя, палач
Не має право тя судити.
Впустила у свій світ змію
І п'є кров вампір -кровопивця .
Розпинають душу твою
І хоче смерті твоєї вбивця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2024
автор: Чайківчанка