Поглянь, як чарівно весною.
Як все розквітло й ожило.
Так добре, як було з Тобою,
Ні з ким мені так не було.
Так ніжно у твоїх обіймах,
Що досі чую те тепло.
Пройшли роки, а моє тіло
Ще так не обіймав ніхто.
Так мило і захищено
Себе з Тобою відчувала.
Пройшло роки, не все пройшло,
Не все зима з душі забрала.
Лишила краплі почуттів.
Сиріють в серці десь на дні.
То був фонтан, фонтан кипів,
Були моменти неземні.
І почуття були такі,
Які не можу повторити
Ніяк, ні з ким, не то, не ті!
Чи зможу ще я полюбити?
Чому Бог Тебе послав,
Як разом бути не судилось?
А чи Ти в ті миті знав,
Як серце стукало і билось?
Скажи, навіщо Ти з’явився?
Навіщо дались почуття?
Мабуть така палка любов
Дається раз на все життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2024
автор: Марта Горбей