Ти бредеш у вогні
По бурхливому морі
У одвічній борні
Крок в затишші, крок в горі...
Скільки бу́ло Гетьма́нів,
Стільки бу́ло й думо́к,
Вольових отаманів
Й тих, що правили крок
Не туди куди треба,
А в обійми катів
І здіймались до неба
Душі рідних братів.
Розтеклись ріки крові,
Правив бал яничар,
Кляп вкладав рідній мові,
Ми ж дробились від чвар.
Все ж своє пробивалось,
Та коли проросло,
То безжально стиналось,
Щоб бува не зійшло,
На широкому полі
У безкраїх степах
Просте прагнення волі
Без кайдан на руках.
-Не праві попередні!
Все, що бу́ло - в нулі!
Не такі. Посередні,..
І ті ж самі граблі
Вко́тре спини скородять,
І на круг веде блуд,
Сурми, дзвони вже дзвонять
На історії суд.
То чому вчить історія?
Та нічому не вчить,
Знову фантасмогорія,
Стара рана ятрить.
Вко́тре сва́римось, ділимось,
Вчора ж ра́зом були...
Одностайне, ми справимось!
Знати б як? Не коли.
04.01.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2024
автор: Олекса Терен