Необільшовики
обмежують знов свободу,
навішують ярлики
всім «ворогів народу»,
тим, хто не за них
чи з ними не згоден,
чий голос ще не затих,
чий стиль не підвладний моді,
тим, хто не йде в строю,
хто сам собі строїть долю,
хто має думку свою
і виявляє волю.
Необільшовики
не представники класу,
а просто з чиєїсь руки
перетворені в сіру масу
податливі на обман
деякі людні особи,
що набивають карман
собі за першої ж спроби,
і голосують скрізь «за»
спущені зверху закони,
і хто б що їм не казав,
начальству вірні до скону.
Необільшовиків
насправді зовсім не більше,
просто ніхто не хотів
собі робити на гірше.
Коли не питають – мовчи,
якщо наказали – так треба,
на менших, як хоч, покричи,
але щоб не чули до неба.
Їм добре жити в Русі,
бо їх ведуть до звершень,
вони хочуть бути, як всі,
і не більше, й не менше.
21.10.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Павло Коваленко