Ненависть, посіяна в серці,
людську спустошує душу,
і, як у пустому відерці,
закличе у душу сушу,
яка поступово задушить
паростки добра й любові
в серці, а розум наповнить
гнівом з вершка й до основи.
Особи з ненавистю в серці
й душами, де видно пустку,
снують, як ангели смерті,
сіті для помсти на пастку
всім тим, кого ненавидять
серцем своїм і душею,
ще й злісно так словом обгидять,
з матом відвертим й брехнею.
або… наче гімном із землею.
В людині так все має бути –
в тілі й душі – все прекрасним!
Ненависть з ефектом отрути
робить життя геть нещасним
для тих, хто сприймає вороже
інших людей в негативі,
бо зло бумерангом, бо, може
назад повернутись в припливі.
Не сійте у серці ненависть,
що душу спустошує тихо,
бо замість любові там навіть
зло може сісти на лихо
і нищитиме зсередини
зародки добра й довіри,
блокуючи поступ людини
в пошуках Бога і віри.
16.11.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Павло Коваленко