Україна палає,
Україна горить,
Світ і долю благає
Цю війну зупинить.
Хоч існує угода,
Підпис має й русні,
Довелося народу
В бій іти повесні.
Попри погляд лукавий
З московитських боліт,
Хай не дуже ласкавий
У пригоді став світ.
Ще стоїть Україна,
Мов титан, мов скала,
Не зігнула коліна,
Болем-кров’ю впилась.
Ще стоїть Україна,
Попри все, ще стоїть.
Плачуть люди й руїни –
Всі – в полоні страхіть.
У війні Україна
І не дні – вже рокИ.
Всюди – справа і зліва –
Не держави – вовки.
Все ж стоїть Україна,
Геть забувши про сни…
Лине плач удовиний
Від Дністра до Десни.
Так, стоїть Україна
Довгі ночі і дні,
Ноги в неї зболіли,
Не один – у труні,
Та стоїть Україна,
В ній народ – козаки,
Витре сльози калині.
Їй стояти – віки!!!
2.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Ганна Верес