Присвячую захисникам та захисницям України, які достойно прийняли свій останній бій у житті та дали гідну відсіч ворогу... Слава Україні...
Огидно споглядати гру тіней,
У сутінках байдужості людської,
У вирві мряки совісті німої,
У сліпоті та дрімоті ночей.
Розбиті вщент ті глечики надій,
Які ти зберігав як скарб та цноту
Душі, яка так прагнула свободи,
Де розум не корився волі злій.
Дощить. Йде злива з попелу й вогню.
Збирається у селеві потоки.
Про цю біду попереджали нас пророки,
Та все змішали, правду та брехню...
Ніякого стає, тремор в руці.
Знизує холод схудле моє тіло.
Здається все навколо заніміло.
Лише сльоза ожила на щоці...
Живий чи ні, чи вже поміж світами
Лечу я вільним птахом вдалечінь,
Жіночий голос шепотить - "спочинь",
- "Я скучила, чекай мене коханий"...
А я відповісти, щось вже, без сил.
Те споконвічне, рідне, дуже близьке,
Відчув я раптом, ритмом відбиття;
Пульс теплих терцій, серце материнське
Боролось гаряче за синове життя.
Все раптом зупинилось, на межі,
На прямокутниках геометричних ліній,
Де гордо майорить над жовто-синій,
На чорному від згарищ рубежі.
Що буде завтра, знає лише Бог.
Батьків та долю вже ж не обирають.
Це мій останній в цьому світі ВОП.
Морпіхи з нього вже не відступають.
СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: CONSTANTINOPOLIS