чому тиша - це не завжди спокій?
чому очікування перетворюється на катування?
та замість того, щоб вбити час -
я у пошуку місця, де часу немає,
де не чути крапання стрілок,
де нервова моторика рук не заважає
жити, та слово "чекай" - не вирок,
а лише прохання.
спинись, бо це не чергове коло -
ми всі колись вб'ємо один одного,
реінкарновані у власні спогади.
спинись. та більш ніколи не спиняйся.
вдихни легенями на повну сивий дим,
залиш мені срібний пилок на кризі
моїх долонь... бо ми -
вже встигли народити новий подих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100221
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2008
автор: Heather