Ракетний терор
з прицілом в упор
руйнує будинки і долі,
в завалах страшних
і в муках німих
люди вмирають поволі.
Не всіх їх знайдуть,
поки відгребуть
й, можливо, дістануть живими.
Каліцтво й жахи,
і людські страхи
до смерті залишаться з ними.
З скількох сіл і міст
до всіх різних місць
роз’їхався люд по планеті!
Навіщо воно
те суче пуйло
пускає по людях ракети?
Достатньо смертей
убитих людей,
щоб винних у тім засудити,
але де той суд,
що диких приблуд
зможе за грати всадити?
Нехай відповість
непроханий гість
за всі свої скоєні вчинки.
Наш суд – смерть за смерть
й зруйновані вщерть
усі українські будинки!
Триває війна
і ясна вина
того, хто зробив людям горе.
Ракетний терор
вчиняє розор,
але все народ переборе!
Лиш жаль – не вернеш
того, хто умре –
ніхто ще не встав із могили.
Життя це – любіть,
а зло не держіть,
тримайтеся й бережіть сили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2024
автор: Павло Коваленко