Як почую жайворо́нка
У високім небі – там,
Найрідніша жде сторонка,
Щирість де і простота.
Серце защемить і охне,
А пісок під п’ятки, вмить,
Бо дитинство в ньому тоне
І лелека десь летить…
Яблуневий цвіт злітає
Біля хати у садку –
Наперед життя хто знає
В гронах синього бузку?
Як не був би ти далеко
Від лелечого гнізда,
Так душа злітає легко,
Де ріки жива вода…
Де моря пшениць у полі,
Маків і волошок цвіт;
Вікові уздовж тополі,
В вітах шум: «Скіль нам вже літ?»
О життя, як перевесло –
Всіх перипетій роман.
Падолист, а ось вже й весни,
Мрії й дійсність в тлі оман…
Пісня серця – жайворо́нка,
Як же високо політ.
Чи міраж, чи поволока,
Був чи ні – я й Божий світ?...
Вячеслав Шикалович
02.01.2024г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2024
автор: Променистий менестрель