А настрій геть не новорічний...
Здається, небо у вогні...
Мої думки цілком опрічні
На умогляднім полотні,
Бо абстрагуюсь від загалу.
Буття лушпинням обросло
І віддається на поталу –
Ні в кут ні в две́рі* те русло́.
Душа весняностей чекає.
Жаринки зву́глених надій
Зоріють ще на тлі відча́ю
У колообігу подій.
Вже відродилось сонце в небі
Та набуває певних сил,
Але війни дряпучий гребінь
Здіймає вгору клятий пил.
Напливи поглядів критичних
Беруть в полон прийдешні дні.
А настрій... геть не новорічний...
І небо... наче у вогні...
27.12.2023
*ні в кут ні в две́рі (фразеологізм) - в нікуди; безвихідне становище.
–––––––––––––––––
Фото з Telegram-каналу
–––––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2023
автор: Олена Студникова