Скільки весен могло бути нашими
і на двох розпочато пісень?..
Догораю печаллю вчорашньою
в марнім полум’ї сьогодень,
час даремно надією міряла,
а вона ж, наче зоряний пил,
покружляла та й зникла видіннями
ген за маревний небосхил…
Я на хвилі осіннього настрою
долечу до мовчання твого:
най не буде зневіра завчасною,
і не згасне кохання вогонь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2023
автор: Світлана Березняк