Це хто порушив, зими красу,
Яскраво - білі, всі етюди,
Отак зненацька, почав війну,
(Братки) московськії, Іуди.
Давно росія себе славить,
Пишатись хоче й воювати,
Народам світу, в душі гадить,
Орків - убивців, рада мати.
Всі сподівання- скоро Різдво,
Засяє зірка в піднебессі
Як все сприймає, людське єство?
Чи мертві душі в них на часі?
Смерть, це бажання вершин людства?
Всіх привели, аж до абсурду,
Радість, безмежна від чаклунства?
А зомбування,жаль, до блуду.
Чого досягне нечестивий?
Як гниле листя по калюжах,
Червоні очі, вид жахливий,
Не розбудити, тих, байдужих.
Земля, як скарб, золото, ліси,
Та де ж господар? Щоб достаток,
Людям лишивсь й жодна донька, й син,
Не знали воїн й хижих пасток.
Й нині будують, ще заводи,
При вході пам’ятник сталіна,
На жаль, керують, ляльководи
Не забувають про леніна.
Вдень і вночі, снаряди, танки,
Кудись везуть безперестанку,
Шлють на війну. Димні світанки,
Дають правителі приманку.
Гроші здолати лихоманку,
Від перепою, знов бентежить,
І, так щодня, як у старину,
Все від горілочки залежить.
Чи здатен мозок працювати,
Про себе дбати та про сім’ю?
Щоб чесно гроші заробляти,
Зігріло душу, слово - люблю,
Чиєсь дитя не йшовбивати,
Чи знає заповідь, хоч одну,
Чого вчить Бог, щоб не страждати.
Кровавий сніг, тому не сниться,
Хто із рушниці влучить звично,
Чи гріє (брата) самогубця,
Думка, що все, це феєрично.
Шкода, віками, не спроможні,
Життя поліпшити на краще,
Хіба, не мріють, щоб заможні?
Пустили все, напризволяще.
Як вовчий поклик, заздрість, війну,
Із цим народом розпочати,
Який плекав у серці весну,
Під мирним небом хліб збирати.
Іскриться зірка, час розплати,
Хоч як крути, все ж він настане,
Не раз повінчаний прокляттям,
Та в очі гляне день останній.
Відповіси за злодіяння,
За руйнування й дитячу смерть,
Не допоможуть й покаяння,
Знищити зло, ми спроможні вщент,
Рашистам прощення не буде!
17.12.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2023
автор: Ніна Незламна