А я згадую Різдво - Отчий дім,
Дитячий сміх, як дзвін лунав у нім.
Як колядували вечорами
Божий святий дух витав над нами.
Сходила перша зірка над світом
І морозець щипав щічки вітром.
Зима у благодаті на землі
Малювала сніжні узори на склі.
Ми із братом, ще маленькі діти
Любили мамин рай, сад і квіти.
Стрічали першу зірку у вікні
Ловили мить щастя - зорі ясні.
Ще вдень ми нарядили ялинку
У цукерки, горіх, мандаринку.
Радості та щастю не було меж, -
Як завітав дід мороз до нас теж.
В білих рушниках сяє світлиця
А мама, як бджілка трудівниця.
Напекла, наварила на свята
Частує нас,чим хата багата.
Перша зірка зорить у віконце.
На вишитім обрусі - хліб ,як сонце.
Запалена свічка мертвим горить
Усі моляться до ікони, у цю мить.
Господар несе дідуха до хати
Славить боже дитя Марію мати.
В сінях солому розстелили
І всяке добро благословили.
В бідній стаєнці народивсь Ісус
Стелять духмяне сіно під обрус.
Пахне риба, рум'яні пампушки
Кутя, голубці, та грибна юшка.
Зима лютувала , заметілі
А ми ,як голуби білі-білі.
Воркували ,чекали вечері
Колядникам відкривали двері.
Із зіркою йде вертеп до хати
Три царі ,Ангел став нас витати.
Жидівка гроші у торбу збирає
Циганка краде ковбасу , моргає.
Зорями осяяний свят вечір
Місяць малював казку малечі.
Пахло дванадцять страв на столі
У Ніч Різдва - справжній рай на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2023
автор: Чайківчанка