Чи можна звикнути до болю? Ні.
Пекучий відчай розриває груди,
Бо знову хтось загинув на війні...
І як було, ніколи вже не буде.
Злітає в сіре небо вороння.
І знову чорна звістка вечорами
Немов примара суне навмання
Й впивається кістлявими руками
У саму душу. Розпач на межі
Ще світом не придуманих означень.
Наперекір біді - ми будем жить,
Бо слабкості нащадки не пробачать.
Чи можна звикнути до болю? Ні.
Але як в серці не згаса надія,
Знайдеться вихід навіть у пітьмі -
Там вогник перемоги зажевріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2023
автор: Тамара Шкіндер