Яблука скліють. Мороз давить сутіні.
Сад рукави простягає до Господа:
То ж завели управителі ось куди.
Діти в окопах рятують майбутнє нам.
Скиглення дике сирен, люті вибухи,
Збризнуло сніг – та, на жаль, не калиною.
Душі невинні до неба полинули,
Пусткою сад, що для миру ти викохав.
Крові та болю сьогодні не доста всім?
Смерті людей ще когось можуть вабити?
Рветься життя – замороженим яблуком,
Сад рукави простягає до Господа.
(Надихнула картина українського художника Ігоря Роп’яника)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2023
автор: Білоозерянська Чайка