Ось другий бік Земля до Сонця повернула,
А на моєму боці холодом подуло.
Дуби стоять вже голі одиноко
І потягла свій довгий хвіст сорока
По небі сірому осінньому кудись,
Та репетують сойки на весь ліс,
Травмуючи мій витончений слух,
Мов хто дере з них пір'я кольорове
На свій новий мисливський капелюх.
Це все було і буде знову й знову
Старе й нове водночас, як вода,
Вже все переговорено, біда -
Нове іще не народилось слово,
Його чекати, мабуть, достроково.
Ото за ним летіла та сорока,
Його дуби чекають Одиноко
І я чекаю, що мені робити?
Аби я вмів те слово народити!
2014 р.
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Рунельо Вахейко