Місяць над мокрою площею
проводжає тепер самотність і домовини.
Вдивляється у відблиски бруківки,-
шукає відображення,
які були колись тихим мерехтінням зірок.
Але бачить лише холодні вогні під червоним склом...
Серце виривається геть з тлінної порожнечі,
та негайно повертається знову!
Прив'язане до холодних каменів і червоного скла,
шукає Місяця промені-руки (чи то рани?),
щоб хоч на мить зігріти їх.
....................................................................
А раптом, в неділю, площа стане сухою?
Сонце сплав червоного скла перетворить у квіти,
що промовлятимуть безконечними словами весен?
..................................................................
І на площу повиходять, повернуться люди.
12.12.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2023
автор: Іванюк Ірина