[b][i]Червона кров на білому снігу,
Який змішався з чорною землею.
Червона кров… І я по ній іду.
Бо ця земля була, й буде моєю.
Нема будинків і нема дерев,
Є купи цегли, є пеньки та ви́рви
І лютий ворог, як облізлий лев
З обдертим боком… Тільки масть не чирва…
Та скільки б ти не харкав тут вогнем,
Тільки у власній кро́ві захлинешся.
Хотів наших скарбів?... В мішки зберем.
Тобі тут смерть, куди ти не поткнешся.
Ми найдорожчим платимо що є
За власний вибір, за свій рід і за свободу
Бо плазунам Бог крила не дає,
Лише сміливому і вільному народу.
Жаль з мого роду ляже не один…
Та хоч душа залишить тіло за межею…
Я знаю з юних літ і до сивин
Що ця земля була... є... і буде моєю![/i]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: Людмила Лайтер