Сумує джаз в кафешантані.
Вином по білій скатертині
Стікає кров твоя востаннє,
Моя бешкетнице осіння.
Ми сперечалися з тобою
Про те, що дощ тече за комір,
Коли сидів попід вербою
І пив очима дивний колір.
У світі ти була єдина
За все життя, що промайнуло.
Не за горами вже година,
Де я потраплю у минуле.
Мені не краще і не гірше,
Бо я закохуюся й досі,
Коли пишу про неї вірші
І відчуваю серцем осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2023
автор: Zorg