Знов гублюсь між кривих дзеркал.
І, мабуть, кривині естетом
Я здаюсь. Я стаю поетом
Кривих напрямків, рейсів, шпал.
Цей кривий і нерівний страх
Знов жене йти криву дорогу,
І молюся кривому богу,
Щоб рівніше зїзджав мій дах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2023
автор: Сергій Рівненський.