Пригортаю стан жіночий, моє серденько тріпоче,
А в душі співають солов*ї,
В неї скроні з сивиною, вже нема мені покою,
В снах я бачу образ лиш її.
Вона ніжно посміхнулась, знову в юність повернулась,
Знов цвіте трояндою вона,
В мене серце завмирає, щастя більшого не знаю,
Мабуть вже женитися пора.
Два серденька обнялися, почуття обох злилися,
І обоє зкинули літа,
Вмить обоє юні стали, ніжно, вірно покохали,
В нас пора кохання золота.
Пригортаю стан жіночий, моє серденько тріпоче,
У душі моїй цвіте весна,
Я в коханні їй зізнався і вона цвіте від щастя,
Ніжна, світла, мила, чарівна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2023
автор: Амадей