Заздрість, заздрість...
Біда бу́де!
Коли цим займуться люди,
А надто мужі державні,
Бо внаслідують прадавні
Вождів хиби та гріхи.
Які рід людський косили,
Не знайшовши в собі сили
В час розпуки об'єднатись,
Не за чуби вперто братись,
Не за свої чуби - вражі!
Щоб підкинути їм сажі.
Давно топчуть чорноземи,
Мало нам! То ще проблеми
Собі створимо. Так бу́ло!
Пригадайте.
Не здригнула вашу душу
Предків кара.
Вже сучасні яничари
Творять чергову розруху,
Щоб не вистачило духу
Нечисть голими руками
Зупинити і степами
Гнати аж за Чорне море,
А не жати горе, горе...
Схаменіться! Можновладці!
На одній ми Долі кладці.
Розхитаємо. Впаде́мо.
Об'єднаємось. Буде́мо!
04.12.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2023
автор: Олекса Терен