Мінотавр –
плід розпусти
і ганебної ненаситі плоті,
і щораз,
як за вчинені підлості
у гнилім аморальнім болоті
перед Правдою треба відповісти –
земні царі і цариці –
товстопикі збоченики і збочениці –
не знаходять кращої ради,
аби приховати
каліцтва і вади
своєї злочинної влади –
як тільки заплавленими
у підступні словесні меди
жертвами молодими
щораз
людожера задобрювати…
щоб себе і брехні свої рятувати
що на захід, а що на схід – усюди
кровожерних чудовиськ орди́
годують вельможі живими людьми
і прикидаються добрими
прикидаються друзями
змова, брехня і зрада –
і тепер, і дотепер століттями
ревуть трибуни
амфітеатром розміщені доокруж арени –
хліба й видовищ! – а на арені ми –
дочки й сини України
голіруч б`ємося з дикими
песиголовцями-звірами
а від лукавих соратничків –
брехливі словесні меди:
підступність і зрада
як і завжди
споглядаю життя в дзеркало
заднього огляду
через крупно краплисту
небесну воду:
близько тисячі років минуло,
а хитруни заходу,
як Мінотавра, годують нами
усе ту ж кровожерну орду
давня таємна гра:
московія для візантії - рідна молодша сестра
06.12.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2023
автор: Валя Савелюк