Ти наснись мені у ранці синьому,
Щоби не згубилась жодна мить,
І шепіт чувся на губах.
Холод суму з них зітри полиновий,
Бо стікає в серце і болить
Така небачена журба.
Ця розлука довга і стривожена,
Ми у ній човнами поміж бурь.
Та світять берега вогні,
Бо молитва тихо лине й зможу я
Стати поруч тебе, де б не був-
Твоя відвага у мені.
Голос рідний в темну ніч летітиме,
У негоді мій тобі маяк.
Ти звук його в собі відчуй.
Доки шепіт не затих молúтовний,
То не розлучити нас ніяк.
Тримай молитву і свічу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2023
автор: Горова Л.