|
Одвіку разом. Назавжди. Всі дев'ять.
Вартуємо і змінюємо світ.
Ми непорушні, як гранітна скеля,
і неподільні, наче моноліт.
Ми витоки і пагони початку
за межами тривимірних світів,
свідомі відособлені додатки,
джерела для мінливих голосів.
У кожного із нас своя стихія,
обов'язки і відповідний хист,
але одна в нас заповітна мрія —
відтак і дії мають спільний зміст.
Нехай один неначе місяць сяє,
а другий майорить то тут, то там —
по сполоху збирається вся зграя,
щоб разом дати раду чорним дням.
Найменша завжди прагне захищати:
усе від світу — світ від усього.
Із викликом сприймаючи утрати,
як шлях до вдосконалення свого.
Отой, ліворуч, поглядом суворим
вдивляється в незриму далечінь,
ніколи не потішить зайвим словом —
базікання не із його умінь.
Хоча майбутнє — те, що має бути,
але він саме той із дев'яти,
хто від початку прокладав маршрути,
якими всім судилося пройти.
А цей силач дарма що добродушний,
але також і дуже запальний:
якщо хтось греблю спокою порушить —
не може вгамувати норов свій.
Гарячий? — Так. Але не злий достоту,
проте відвертий і надійний друг,
впрягається у будь-яку роботу,
безжально випробовуючи дух.
Це ми несем душевні хвилювання
у світ живих з глибин тонких світів.
Кохання, смуток, радість і страждання... —
розцвічують одноманітність днів.
Карбуються у пам'яті і часі
обставини значних переживань.
До речі, цей стрункий смаглявий красень —
спостерігач колишніх сподівань.
Він наскрізно пронизує століття,
від сьогодення — до колись було.
Минулих днів строкате розмаїття
лускою вкрило все його чоло.
Наступний теж за всім спостерігає,
надійно осідлавши небеса,
як на долоні простори безкраї
та вся їх таємничість і краса.
Вночі і вдень завжди напоготові —
він доглядач усіх живих створінь.
Здіймається, зачувши поклик крові,
долаючи розбіжність поколінь.
А цей відважний, благородний лицар,
до ворогів буває дуже злим,
та воля, загартована, мов криця,
спирається на честь передусім.
Не стримають його ні мур, ні грати,
найбільш коли прямує до мети:
прорватись, подолати, відшукати —
і врешті, попри все, перемогти.
Останній з вищезгаданих героїв,
та перший у могутності своїй,
являє справді досконалу зброю,
завжди готову до рішучих дій.
Безстрашний непокірний оборонець,
що б'ється навіть в передсмертний час.
Коли на небі вже лунають дзвони,
він долі надає останній шанс.
Це ми провідники тієї сили,
що віддано дарує джерело,
бо світові замінювали крила,
відтоді, як і світу не було.
Ми ті, хто поруч з першої хвилини
і аж допоки не настане строк.
Чекаємо від погляду людини
коли назовні звідти гляне Бог.
ID:
977177
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.03.2023 11:18:22
© дата внесення змiн: 16.01.2024 17:42:56
автор: Сергій Вітер
Вкажіть причину вашої скарги
|
