Хотілося б відпочивати,
Ловити рибку на ставку,
Чи внука ще чомусь навчати,
Та й мати старість от таку.
Та не вдалось спокійно жити,
А старість, щож, нехай ще почекає,
Війна іде страшна, і правди ніде діти,
Пока рашисти нашу землю топчуть - спокою не має .
Болять і руки і суглоби,
Спина болить і від утоми стогнуть ноги.
Не чує вухо, але бачать очі,
Ворожу силу навіть серед ночі .
Тому тепер не внука обіймаю,
І рибка хай плескає водну гладь,
В руках же міцно автомат тримаю,
Щоб ворогів без жалю убивать.
Й рашистам тут не заховатись – Ні!
Всі будете отам в землі, в пітьмі.
В мішках поїдете ви "к матерям", вдовицям,
За старість втрачену - бажаю кров‘ю вмиться.
В. Небайдужий.
Червень 2023 рік..
