Чому тебе я покохала ?
Чому тебе ,а не когось ?
Можливо б так я не страждала
І не казав би мені хтось ,
Що марно ,досить ,розлюби вже,
Не покохає він тебе,
Що тільки в снах це все можливе,
Лиш там кохання взаємне.
Лише у снах ,у моїх мріях
Говориш :"Я тебе люблю ",
Але відтінок цих слів сірих
Здіймає в серці гіркоту.
Бо знаю я ,що не кохаєш:
Ти сам колись мені сказав,
Що дівчину давно ти маєш
І серце ти своє зв'язав .
Якби я знала ,як забути ,
Не пам'ятати більш тебе
І більш нічого не відчути,
І не карати цим себе.
Я б все зробила, що у змозі
Та це не казка чи кіно
І це зробити я в знемозі
Це ж все нереально всеодно .
І я продовжую любити,
Хоча я знаю ,що дарма,
Але кохання не згубити,
Як олівець із рюкзака .
Така молодесенька дівчинка,а такий дорослий серйозний вірш і так гарно написаний. Звичайно є невеличкі погрішності,але враховуючи присутність таланту вони згодом згладяться. Вітаю Вас,Вікторія,з гарним стартом в клубі. Успіхів! Хай щастить!!!
Середенко Вікторія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю!Гарний вірш,хоч і з смутком...
