Зроню сльозу в твоє зболіле слово.
Воно про волю досі нам сурмить.
Палає схід багряно- калиново,
Як він палав у ту далеку мить
Снігами круг далекої тюрми.
На боротьбу народ піднявся знову.
Його ти вільним бачити хотів.
Стояв у полі , синьому, як льон,
Один, як стовп у вічній мерзлоті.
Тебе совєцький не зламав полон,
Й зі слів твоїх ми виросли стеблом.
Ми, ті , за кого ти помер.
Ми- ті .
Проникливо і зворушливо про справжнього поета свого часу, якого не зміг зламати ні людиноненависницький режим, ні сам час. Незламна мужність його слова правди запалила не одне серце на боротьбу з тим режимом, який і досі веде з нами свою війну. Бо і досі не покарані належно як і його кати, так і ті ад-во-кати того режиму. З повагою і підтримкою.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже гарно і тепло написано
В чомусь бажання збулося «ми таки вільні, хай поки на духовному рівні» але це також вже багато важить
Жаль лише що «адвокат» досі не у засланні
Але якщо так боялися - значить праве діло робив
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00