Лотерея
Купив за сто долярів віслюка,
Один єврей в одного селянина.
Той здох, перед доставкою, скотина,
Перетворившись із живого в мертвяка.
Іван до Мойші каже: - Так і так…
Помер вухань, якого ви придбали.
А гроші всі, які за нього мені дали,
Я витратив і повернути, ну ні як!
Говорить Мойша: - Визнать мушу,
Надію мав я на живу тварину.
А ти сумну намалював картину,
Віддай мені, хоча би, мертву тушу.
- І що ж ви з нею будете робити?
- А я його у лотерею розіграю.
Що не живий він, все одно ніхто не знає,
Можливо, ще й удасться заробити!
Десь через місяць, може трохи більше,
Зустрілися ці двоє якось знову.
І селянин про те завів розмову,
Чи мав ґешефт на віслюкові Мойша?
- Я так зробив, як зразу планував,
П’ятсот білетів, по два долари за штуку,
Продав, і з лотереї, прямо в одні руки,
Без двох зелених, тисячу надбав.
- І що, ніхто скандалу не утнув?
- Ну, тільки той, який отримав перемогу.
Вину свою признав я у процесі діалогу,
Й ціну білета йому просто повернув.
