Є люди, як сонце. Є люди, як квіти.
Є діти дорослі. А є вічні діти.
Є ті, хто назавжди врізаються в пам'ять:
Одні - тим, що зцілять, а інші - бо ранять.
Є мало значущі, а є надважливі.
Є просто гарненькі. Є дуже красиві.
Є ті, хто вважають себе надто мудрим.
А інших - належно оцінюють люди.
Є люди - казкИ. А є люди - уроки.
Є ті, хто щоденно скоряє висоти.
Є надто вразливі. А є товстошкірі.
Безбожні. І ті, хто росте в своїй вірі.
Є надто відверті. А є кам'яниці.
Є ті, в кого світ лиш у межах зіниці.
Є ті, хто щодня горизонт віддаляє:
Усе життя вчить, та нічого не знає.
Є люди - печаль. І є люди - смішинки.
Є сам по собі. Ну а є - половинки.
Корисливі є. А є дуже корисні.
Є надто загальні. А є дуже стислі.
Які б не були, головне - всі ми люди.
І слід свій людський залишаємо всюди.
Нехай після нас буде світло і мило,
Щоб бачив наступний: була тут Людина.
23.12.2022
Наталія Петренко
Ілюстрація з Інтернету
