Як стану край поля, погляну
Закоханий в землю святу, –
Усяку зцілю в душі рану
І біль з мого серця змету!
Зрослися навіки з тобою,
Мій краю, Вітчизно моя!
Чаруєш, бентежиш красою
І співом, де зріють поля.
Ти пройдеш, моя Україно,
Свій шлях крізь пожежи й громи
І будеш ти Сильна й Єдина,
І Волю здобудемо ми!
Ти вистоїш, вірю, рідненька!
А ворог зійде, як роса.
І будем щасливі ми, ненько,
Всміхнуться нам знов небеса.
Країни, як ти – нема в світі!
Немає народу, як твій!
Господь заповів нам тут жити.
Не втратимо ж Божих Надій!
03.09.2022
