я наче зарядний пристрій, що колись увів в оману серденько, а потім в стані спокою розказав чисту правду, про яку ти не здогадувався.
вдалині було чутно чиєсь голосіння: "ку ку!"; "вишенько!";"черешенько!".
пані Мосселі любила на сніданок мюслі з йогуртом, але від них в неї була страшна ізжога. проте вона все одно їх їла, читаючи Еразма Роттердамського та паралельно філософстувала з клевером.
коли я вчилася на 2 курсі, я розказувала про шедевр Роттердамського "похвала глупості" на філософії, але моя вчителька не дивилася у глибини філософії, як робила це я. вона викладала в універі, бо їй були потрібні гроші, тому вона сказала, що я неправильно зрозуміла лейтмотив твору. вона дурна, бо коли я несла книжки з філософії, вона навіть не цікавилася ними.
я просто була у відносинах з філософами колись.
усі бідні люди, що колись страждали, або були зрадженими — філософи, бо через біль вони пізнали закони світу.
