Ти починав летіти,
Все було як треба,
Навколо тебе.
Згодом почалося падіння,
Не стрімке як на парашуті,
Залишалося перманентним.
Цьому не можна було зарадити,
Бо ти був господарем власної долі,
Котра гнула тебе,
Щоразу до землі.
Аби ти не ходив,
А повзав ніби щур,
Чи щось подібне,
Що має чотири лапи.
Твої бажання
Конфліктували
З можливостями.
Що ти весь час
Запивав трунком.
Ти був,
Але тебе вже нема,
Хоча смерть не бере.
(Верлібр)
23 листопада 2021 р.