А ви не допускали думки, що людей придумали, для того, щоб комарі не померли з голоду?
Тоненька шкіра, мінімум волосся... і кров.
А що тебе люблять часом лиш до того моменту доки ти не скажеш, що кохаєш, а тоді все йде шкереберть?
Ти просто промовляєш це, а в людину вже вселяється якась курка, якій хочеться гребтись в купі протилежної статі.
А ти дивишся на нього і жадаєш крикнути йому: "Досить!". Але просто говориш: "В тебе щось заплуталось в волоссі!"
Дбайливо дістаєш павутинки і думаєш: "Ох і зараза! Хотіла його заманити і не подумала ні разу!
Нічогісінько про нього не знає!
То не курча після душу в його волоссі, але спершу і мені так здалося.
То аеродром для дощових крапель і якщо його під час дощу погладити навпаки, то на його голові заведуться їжаки.
Не знає як він цікаво мружить лоба або як всякі дурниці носить в собі.
Як йому личать джинси з діркою і піджаки.
Як він хоче зробити як краще, а виходить навпаки.
Які в нього пальці на ногах і з дикими зарослями груди.
Як він може бути далеко, але ходить зі мною всюди.
Як вітру не треба, щоб роздувались його ніздрі.
Що він часом як погляне, то в погляді тому вірші, які написав сам Іздрик.
А я йому мовчки кричу: "Не відводь погляд, дивися!" Хай хтось і згори не посміє сказати тобі: " Спинися!"
Давай я в твоєму погляді втону, а ти в моему. І будемо сперечатися, хто як дурний закохався і кожен наполягатиме на своєму.
Вона навіть не знає, яка в ньому музика грає!
Як хочеш, то вчи його й забирай, як піде, бо я його не тримаю.
Кохаю...
Ой, як класно. Це взагалі не мій стиль, але так класно у вас все поєднано. Для мене всі ці алегорії і метафори (якщо я правильно їх визначив) - просто вибух мозку))) Додаю вірш до обраного і обов'язково перечитаю з часом.
Весьма страстно при интригующем начале, однако, педикюр бы не помешал... 
Оригінально! 
