Три постріли у Шевченка.
Шевченко стоїть.
Пережив він разом з нами
Сонми лихоліть,
Які творив той мокшаб,
Здичавілий мокші раб.
Рабом був і рабом є,
"Що навкруг, то все моє!"
Скалить зуби на Свободу,
Бо без племені і роду.
"Знищити, завоювати,
Ограбити й сплюндрувати"
Щоби всі були рабами,
Та не пощастило з нами,
Бо обламують їм зуби
Триста літ вели до згуби
Україну, як шакали,
Нападали, відступали
Й далі лізе саранча
До джерельного ключа,
До степів широких, чистих,
До морів, Карпат врочистих,
В жовті ниви, сині далі
Все без совісті й моралі.
Дивлюсь на вас плем'я убоге,
Ви так й не змінились
І кровію України
Досі не упились.
Україну не скорити,
(пора б уже зазубрити)
Ми не житимем в ярмі,
А вам гнити у тюрмі
З покидьками всього світу,
Абож вийти на орбіту
Й щезнути з диво-планети,
Осідлавши всі ракети.
Ні, не беруть кулі Шевченка,
Хоч й знищуєте двісті літ,
Та він продовжує політ
Над нашим чорнобривим краєм,
Який розквітне,
Ми це знаєм.
13. 04. 2022 р.
НЕОДМІННО РОЗКВІТНЕ! 
