Весна пірнула в забуття, хитаючись, мов з перепою.
Ми всі забули про весну, прибиті розвитком подій,
та наділяє всіх вона своєю силою живою,
і розпускаються бруньки крилатих, непокірних мрій.
Світанку року все одно, що в нас бомблять міста та села –
вже на полях кривавих битв з'явились паростки зерна.
А на пораненій вербі співає пташечка весела,
порочить співом голосним майбутнє мирне нам вона.
Весни непереборний клич гучніше гуркоту гармати,
надію й спрагу до життя в нас жах війни не відібрав.
Ми переможемо, ти вір! Нас ворогам не подолати!
Війна закі́нчиться колись, і буде час для мирних справ.
