Сповільнити ходу,ледь стримавши цю мить.
На дні твоїх зіниць втопивши погляд власний.
А потім - горілиць - відчути,що летить
У безмірі цей світ і лячно,і прекрасно.
Надпити синь небес,втамовуючи біль.
І,наче післясмак,відчути мед свободи.
І увібрати звук блаженства звідусіль,
В ріку свого буття вертаючись без броду.
Сповільнюю ходу.Ловлю нестримну мить.
Не поспішай,життя! Дай зболеного щастя!
Нехай наступний день світанком відкровить,
Щоб ночі таїна зійшла для нас причастям...
Щиро дякую!Ваше відчуття мені особливо важливо! 
